http://forum.violity.kiev.ua/viewtopic.php?t=415146 А на Украине пинцет с копом с апреля тянется, вот чего у них (законопроект пока):
Розділ VІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
Стаття 78. Кримінальна відповідальність за порушення вимог цього Закону
Порушення вимог цього Закону, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність:
1) незаконне проведення польових (підводних) робіт, дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, проведення земляних робіт на пам’ятках, їх територіях, в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;
2)
використання металошукачів, детекторів неоднорідності ґрунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання або відповідної технології без відповідного дозволу для здійснення пошукових робіт на об’єктах археологічної спадщини; 3) умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їх частин;
4) доведення пам’ятки до пошкодження, знищення, руйнування її власником або особою, у володінні, користуванні чи управлінні якої знаходиться пам’ятка;
5) недбале зберігання культурних цінностей їх власником або уповноваженою ним особою, особою у володінні, користуванні чи управлінні знаходяться культурні цінності, що призвело до їх пошкодження, знищення чи викрадення;
6) незаконне переміщення культурних цінностей через митний кордон України;
7) умисне знищення унікальних документів Національного архівного фонду України.
Стаття 79. Адміністративна відповідальність за порушення вимог цього Закону
1. Порушення вимог цього Закону, що тягнуть за собою адміністративну відповідальність:
1) ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини;
2) порушення режиму використання пам'ятки культурної спадщини;
3) неповідомлення власником пам’ятки, культурних цінностей або уповноваженою ним особою, особою, у володінні, користуванні або управлінні якої знаходиться пам’ятка, культурна цінність про:
а) знищення, пошкодження, втрату чи викрадення культурних цінностей з неповажних причин;
б) загрозу для пам’ятки, культурної цінності;
в) зміну місця зберігання культурної цінності протягом місяця з дня такої зміни;
4) порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території;
5) неповідомлення про виявлення в ході земляних робіт об’єкта археологічного характеру, а також незупинення земляних робіт, що можуть пошкодити чи знищити виявленого об’єкта та не забезпечення за допомогою доступних засобів захисту такого об’єкта до проведення його огляду фахівцями;
6) неповідомлення про випадкове виявлення об’єкта археологічного характеру та незабезпечення за допомогою доступних засобів захисту такого об’єкта до проведення його огляду фахівцями;
7) проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу органу охорони культурної спадщини;
ненаправлення згідно з вимогами цього Закону органу охорони культурної спадщини повідомлення про набуття права власності на пам’ятку чи її частину, передачу власником чи уповноваженим ним органом (особою) пам’ятки чи її частини у володіння, користування чи управління іншій особі, про набуття права власності чи права користування земельною ділянкою, про можливість відновлення земляних робіт у зв’язку із завершенням археологічного дослідження відповідної території;
9) ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України;
10) розміщення реклами на пам’ятках, в зонах їх охорони, в історичних ареалах населених місць без погодження з органом охорони культурної спадщини;
11) недбале зберігання, псування, незаконне знищення, приховування, незаконна передача іншій особі архівних документів, порушення порядку щодо доступу до зазначених документів, а також неповідомлення державної архівної установи про наявні архівні документи в разі виникнення загрози знищення або значного погіршення їх стану;
12) невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх діяльності винні особи притягаються до адміністративної відповідальності відповідно до закону.
2. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 80. Відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини
Орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:
за проведення будь-яких незаконних робіт на пам'ятках, їх територіях, в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, - у розмірі від тисячі до ста тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об'єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.
Стаття 81. Порядок накладення та сплати фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини
1. Фінансові санкції, передбачені цим Законом, накладаються керівником, заступниками керівника органу охорони культурної спадщини після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
2. Про вчинення правопорушення, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
3. Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 15 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.
4. Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, підлягають сплаті у 15-денний термін з дня їх накладення.
У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується у судовому порядку.
Стаття 82. Відшкодування шкоди
1. Застосування фінансових санкцій, адміністративних стягнень або кримінального покарання не звільняє винного від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану власникові пам'ятки або уповноваженому ним органові, особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, охоронюваною археологічною територією.
2. Шкода, завдана власникові пам'ятки або уповноваженому ним органові, особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, охоронюваною археологічною територією, відшкодовується відповідно до закону.
3. Особи, діяльність яких нанесла шкоду пам’ятці, її території, зонам її охорони, історичних населених місць (у тому числі незаконним будівництвом), що призвели до порушення традиційного характеру середовища, зобов’язані за власний кошт відновити попередній стан пам’ятки, її території, традиційний характер середовища зон її охорони, історичного ареалу населеного місця відповідно до засад реставрації та регенерації нерухомих об’єктів культурної спадщини, а якщо таке відновлення неможливе –и відшкодувати шкоду відповідно до закону.
4. Винні особи в порушенні встановлених вимог щодо збереження історичного ареалу населеного місця, що призвели до втрат традиційного характеру середовища, зобов’язані власним коштом відновити втрати відповідно до закону.
Розділ ІХ. ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
Стаття 83. Джерела фінансування охорони культурної спадщини
Фінансування охорони культурної спадщини здійснюється за рахунок коштів загального і спеціального фондів Державного бюджету України.
Джерелами фінансування заходів у сфері охорони культурної спадщини можуть бути кошти власників пам'яток чи уповноважених ними органів або осіб, які набули права володіння, користування чи управління пам'ятками, кошти замовників робіт, передбачених статтями 28 і 44 цього Закону, благодійні внески та пожертвування, у тому числі валютні, на охорону культурної спадщини та інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
Стаття 84. Фінансові обов'язки суб'єктів права власності на пам'ятки
Власник пам'ятки або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління нею, забезпечує збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію та ремонт пам'ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено відповідним договором або законом.
Стаття 85. Спеціальні кошти на фінансування охорони культурної спадщини
1. Спеціальними коштами на фінансування охорони культурної спадщини є кошти спеціального фонду Державного бюджету України.
2. До спеціального фонду Державного бюджету України на фінансування охорони культурної спадщини зараховуються:
власні надходження органів охорони культурної спадщини у вигляді:
благодійних внесків, грантів, дарунків;
коштів, отриманих від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб для виконання цільових заходів, відшкодування витрат на виконання робіт на виконання робіт з усунення небезпеки пошкодження, руйнування чи знищення пам’ятки;
плати за землю за земельні ділянки на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням таких територій та об’єктів, в частині різниці між розміром, обчисленим за ставками податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено чи за ставками податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, та розміром, визначеним із застосуванням коефіцієнтів, встановлених для обчислення податку за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів;
кошти, одержані у вигляді стягнень за порушення вимог цього Закону;
3. Кошти на фінансування охорони культурної спадщини не підлягають вилученню.
4. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщин є головним розпорядником спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.
Стаття 86. Використання спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини
1. Кошти спеціального фонду Державного бюджету України на фінансування охорони культурної спадщини можуть використовуватися на:
консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, збереження, охорону, облік, захист, популяризацію об'єктів культурної спадщини;
наукові дослідження у сфері охорони культурної спадщини;
розроблення та реалізацію або допомогу в розробці та реалізації програм і проектів щодо охорони культурної спадщини;
виготовлення облікової документації, ведення документації, автоматизованої інформаційної системи банку даних про об'єкти культурної спадщини;
викуп у державну власність пам’яток, культурних цінностей, заявлених до вивезення;
винагороду за випадкове виявлення об’єктів археологічного характеру;
винагороду залучуваних фахівців і громадян на правах громадських інспекторів та відшкодування їм витрат, пов’язаних з виконанням доручень щодо охорони культурної спадщини;
відшкодування власнику, користувачу земельної ділянки (водного об’єкта) шкоди, якої він зазнав внаслідок проведення польових (підводних) археологічних досліджень;
компенсація витрат добросовісним набувачам незаконно вивезених культурних цінностей на їх зберігання, реставрацію, експертизу;
заходи щодо поширення інформації про охорону культурної спадщини;
підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у сфері охорони культурної спадщини;
допомогу об'єднанням громадян, національним меншинам в охороні культурної спадщини;
міжнародне співробітництво у сфері охорони культурної спадщини;
інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
2. Забороняється витрачати кошти, призначені для фінансування охорони культурної спадщини, на посередництво у здійсненні заходів у сфері охорони культурної спадщини та будівництво (створення) нових будівель, споруд (витворів).
Стаття 87. Пільгове оподаткування у сфері охорони культурної спадщини
Держава здійснює політику пільгового оподаткування у сфері охорони культурної спадщини.
РОЗДІЛ X. МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
Стаття 88. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону культурної спадщини, застосовуються правила міжнародного договору України.
Стаття 89. Міжнародне співробітництво у сфері охорони культурної спадщини
1. Україна здійснює співробітництво з міжнародними державними й недержавними організаціями у сфері охорони культурної спадщини в рамках міжнародних пам'яткоохоронних програм і проектів ЮНЕСКО - Міжнародною радою з охорони пам'яток та історичних місць (IKOMOC), Міжнародним дослідним центром збереження і реставрації культурних цінностей (Римський центр) (ICCROM), Радою Європи.
2. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення рівноправних відносин у сфері охорони культурної спадщини з іноземними науковими установами та організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами і об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству України.
Стаття 90. Включення пам'яток до Списку всесвітньої спадщини
1. Подання про вкочення пам'яток до Списку всесвітньої спадщини здійснює Кабінет Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та Українського національного комітету ІКОМОС.
Критерії для включення об’єкта культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини визначаються Настановами Центру всесвітньої спадщини по виконанню Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року.
Порядок підготовки матеріалів номінації пам'ятки до Списку всесвітньої спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
2. На всіх об’єктах культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини, встановлюється охоронний знак ЮНЕСКО.
Межі території об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини, позначаються відповідними знаками, форма і порядок встановлення яких визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Стаття 91. Вимоги до збереження пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини
Основними вимогами до збереження пам'яток, включених до Списку всесвітньої спадщини, є:
широке інформування наукової (в тому числі міжнародної) громадськості щодо заходів, пов’язаних зі збереженням таких пам'яток;
залучення в якості експертів членів Українського національного комітету ІКОМОС до розгляду науково-проектної документації щодо збереження таких пам'яток;
встановлення навколо пам'яток, включених до Списку всесвітньої спадщини, буферних зон;
обмеження нового будівництва на територіях об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини, та в їх буферних зонах відповідно до встановленого у межах таких територій режиму;
створення наглядових рад для участі у моніторингу стану об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини, та їх територій.
Стаття 92. Забезпечення охорони і збереження пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини
1. На пам’ятках, включених до Списку всесвітньої спадщини, на їх території та у їхніх буферних зонах дозволяється проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування та регенерації (включно із санацією і впорядкуванням території) а також земляні, шляхові, інженерні роботи за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Опрацюванню проектної документації на регенерацію передує розроблення історико-містобудівного обґрунтування.
Об’єкти, розташовані на територіях та у буферних зонах об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини, а також проектовані на таких територіях та у зонах об’єкти за складністю архітектурно-будівельного рішення відносяться до IV та V категорії складності.
2. Проведення на об’єктах, включених до Списку всесвітньої спадщини, їх території та в буферних зонах таких об’єктів, великих за обсягом реставраційних робіт або нового будівництва, які можуть вплинути на визначну світову цінність об’єкта, допускається після отримання позитивного висновку експертів ЮНЕСКО за результатами розгляду передпроектних пропозицій та доданих до них обґрунтовуючих матеріалів щодо проведення таких робіт.
З метою отримання висновку експертів ЮНЕСКО замовник робіт або уповноважена ним особа через Національну комісію України у справах ЮНЕСКО (центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України) забезпечує інформування Комітету всесвітньої спадщини про намір розпочати на об’єктах, включених до Списку всесвітньої спадщини, їх території та в буферних зонах таких об’єктів, великі за обсягом реставраційні роботи або нове будівництво, які можуть вплинути на визначну світову цінність об’єкта.
Порядок повідомлення Комітету Всесвітньої спадщини, склад матеріалів, що обґрунтовують можливість і необхідність проведення робіт з нового будівництва, а також великих за обсягом реставраційних робіт, які можуть вплинути на визначну світову цінність об’єкта, визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за погодженням центрального органу виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України.
У разі отримання зауважень та рекомендацій експертів ЮНЕСКО (крім випадків повного неприйняття експертами можливості будівництва на планованій території) передпроектні пропозиції потребують доопрацювання та повторного направлення Комітетові всесвітньої спадщини для отримання позитивного висновку.
3. На пам'ятки, запропоновані для включення до Списку всесвітньої спадщини, прийняті до розгляду Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і включені до Попереднього списку, до винесення Комітетом рішення щодо включення пам'ятки до Списку всесвітньої спадщини або відхилення пропозиції, поширюються вимоги, зазначені в статті 80 та частинах 1 і 2 цієї статті.
Стаття 93. Особливості управління об’єктом, включеним до Списку всесвітньої спадщини
Управління об’єктом, включеним до Списку всесвітньої спадщини, здійснюється на основі плану управління, який визначає основні напрямки та програми щодо його захисту, збереження та інтеграції в суспільне життя відповідно до основних положень Конвенції з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини та інших міжнародних договорів України.
Підготовку плану управління об’єктом, включеним до Списку всесвітньої спадщини, здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
План управління затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Стаття 94. Збереження традиційного характеру середовища пам’яток, їх комплексів (ансамблів), включених до Списку всесвітньої спадщини
1. В межах території та буферної зони пам’ятки, включеної чи запропонованої до Списку всесвітньої спадщини, в історичних населених місцях, території та/або пам’ятки, комплекси (ансамблі) яких входять чи запропоновані до Списку всесвітньої спадщини, зберігаються традиційний характер середовища із сукупністю матеріальних складових, які формують її вигляд, а саме:
традиційний характер середовища історичного населеного місця, який визначається мережею вулиць і розплануванням на ділянки (парцеляцією), а також характером забудови;
зв'язок між різними за характером міськими просторами: забудованими, вільними від забудови та озелененими;
форма і вигляд будівель і споруд, обумовлені їх структурою, об’ємом, стилістикою, масштабом і масштабністю, матеріалом, кольором і декором;
зв’язки історичного населеного місця з навколишнім середовищем, природним і створеним людиною;
соціальні функції міста, набуті ним під час історичного розвитку.
2. Органи місцевого самоврядування історичних пам’ятки включеної чи запропонованої до Списку всесвітньої спадщини, здійснюють політику планування та управління такими населеними місцями, для якої збереження культурної спадщини та регенерація населених місць є головною метою. В процесі соціально-економічного розвитку історично населених місця, на території яких розташовані пам’ятки включені або запропоновані до Списку всесвітньої спадщини, інтеграція в життя суспільства цих об’єктів, їх видатна всесвітня цінність, автентичність не повинні піддаватися ризику.
Містобудівна інфраструктура територій об’єктів, включених або запропонованих до Списку всесвітньої спадщини, або їх буферних зон має забезпечувати реалізацію заходів, спрямованих на дотримання традиційного характеру середовища історичної забудови та ландшафту, усунення негативних ефектів від транспортного та іншого техногенного навантаження.
Стаття 95. Моніторинг стану збереження об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини
Для визначення та оцінки стану збереження об’єкта, включеного до Списку всесвітньої спадщини, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадини забезпечує здійснення комплексу заходів щодо моніторингу цього об’єкта.
За підсумками моніторингу Національна комісія України у справах ЮНЕСКО за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадини надає Комітету Всесвітньої спадщини щорічний звіт про стан збереження об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини, та періодичний звіт про виконання Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.
Стаття 96. Наглядова рада для забезпечення постійного моніторингу стану об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини
Для участі у моніторингу стану об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини, та їх територій, центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини створюються наглядові ради за участю представників центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, експертів Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, представників Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, Українського національного комітету ІКОМОС, фахівців відповідного профілю (істориків, архітекторів, мистецтвознавців, археологів), представників балансоутримувачів та органів місцевого самоврядування, громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини.
Завданнями наглядової ради є:
Участь у моніторингу стану об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини, та їх територій;
розгляд містобудівної документації, реалізація якої може вплинути на визначну світову цінність об’єкту;
визначення напрямів розв’язання конфліктів потреб розвитку з потребами збереження об’єкта, включеного до Списку всесвітньої спадщини;
визначення пріоритетів довгострокових наукових робіт та розгляд їх результатів;
надання рекомендацій щодо першочергових та перспективних організаційних, проектних та фінансових заходів щодо збереження об’єкта, включеного до Списку всесвітньої спадщини.
" 
жёсткие. Закон имеется, но наказывают по нему редко, в показательных целях, да и то рядовых. Например, часть Киева постигла котлованная участь Москвы, в округе застройка коттеджами и виллами. А ведь эти территории одни из самых ценных в археологическом плане. Собирателей там меньше, чем у нас. Копают в основном на продажу, любую мелочь. Хотя если честно, мы не слишком отличаемся и будущий закон нас в этом плане уравняет. Одно я знаю точно: не перевелись браконьеры и копатели не переведутся 
- участник сейчас на форуме
